- мовець
- -вця, ч.1) Той, хто користується мовою.2) Той, хто говорить.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
мовець
Смотреть что такое "мовець" в других словарях:
мовець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
авіахімовець — іменник чоловічого роду, істота іст … Орфографічний словник української мови
нахімовець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
нахімовець — вця, ч. Курсант Нахімовського училища … Український тлумачний словник
комісив — а, ч. Клас мовного акту, в якому мовець бере на себе зобов язання що небудь зробити, здійснити (напр., обіцянки) … Український тлумачний словник
ми — нас, займ. особ. 1 ос. мн. 1) Уживається для називання двох чи багатьох осіб разом із тим, хто говорить. || Уживається на позначення групи людей, зв язаних спільним походженням, заняттями, поглядами і т. ін., до якої входить і мовець. ||… … Український тлумачний словник
мовлянин — а, ч. Те саме, що мовець … Український тлумачний словник
той — I того/, ч., та, тіє/ї, рідко то/ї, заст. ті/ї, ж., те, того/, с.; мн. ті, тих; займ. 1) вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); прот. цей (у 1 знач.). || Указує на відрізок часу, який передував… … Український тлумачний словник
динамовець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
Наумовець — прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються … Орфографічний словник української мови
